Ukraї́ns'ka Latynka abo Łatynka — spil'na nazva riznyx variantiv latyns'koї abetky dlya zapysu ukraїns'koї movy. Dejaki z nyx lyšylysya proektamy, a dejaki buly u vidnosno aktyvnomu vžytku pevnyj čas.

Faktyčno možna vydilyty try typy ukraїns'koї latynky — na osnovi pol's'koї abetky, na osnovi čes'koї abetky ta na osnovi hajevyci (balkans'koї latynky).

Perša standartyzovana latyns'ka abetka dlya ukraїns'koї movy, ukladena 1834 roku, mala v osnovi pol's'kyj pravopys. Popry nevdaču v namahannyax zaminyty neju kyrylycyu, cyu abetku prodovžuvaly inodi vžyvaty dlya drukuvannya ukraїns'kyx knyh u Avstriї, mižvojennij Pol'šči ta navit' pid čas Druhoї svitovoї vijny.

Druha sproba zavesty latynku dlya ukraїns'koho pravopysu 1859 roku — cyoho razu na osnovi čes'koho alfavitu — takož zaznala nevdači. Cya abetka ne zdobula praktyčnoho vyznannya u 19 stolitti, prote stala osnovoju dlya podal'šyx rozrobok ukraїns'koї latynky u 20 ta 21 stolittyax. Sučasni neoficijni standarty bil'šoju čy menšoju miroju zbihajut'sya same z neju.

Krim toho na Zakarpatti na meži 19-20 stolit' dlya ukraїns'koho knyhodrukuvannya vykorystovuvaly takož uhors'kyj pravopys.

Superečky ščodo statusu ta formy ukraїns'koї latynky faktyčno tryvajut' dosi, oskil'ky sučasni oficijni standarty romanizaciї, ščo gruntujut'sya na anhlijs'komu pravopysi, ne cilkom pidpadajut' pid ponyattya “ukraїns'ka latynka”: їx ne vykorystovujut' dlya zapysu movy, a lyše dlya transliteraciї ukraїns'kyx vlasnyx nazv na latyns'ke pys'mo.


1. Istorija

Vperše latynku dlya zapysu ukraїns'koї movy bulo vykorystano v 17 st. Ce buly praci pol's'kyx avtoriv, prysvyačeni ukraїns'kij tematyci. Popry te, ščo knyhy buly pol's'koju movoju, vony mistyly transkrybovani latynkoju zapysy ukraїns'kyx narodnyx pisen', zokrema balady pro kozaka i Kulynu v brošuri Jana Dzvonovs'koho (1625). Profesor Alodija Kavec'ka-Gryčova vyjavyla j opublikuvala dramatyčnyj tvir ukraїns'koju movoju “Tragedia ruska”, nadrukovanyj latyns'kym šryftom u rakivs'kij arians'kij drukarni Sebastijana Sternac'koho ne pizniše 1618-1619 rr.

V 17—18 st. vykorystannya latyns'koho pys'ma dlya ukraїns'koї movy bulo dosyt' šyrokym na Pravoberežži, a drukovani latynkoju teksty traplyalysya navit' u Xarkovi. Vtim velyka častyna ukraїnciv, osoblyvo povjazana z pravoslavnymy kul'turnymy oseredkamy, vvažala, ščo z rus'koju (ukraїns'koju) movoju ta kul'turoju maje buty nerozryvno povjazana kyrylycya.

1834 roku Josyp Lozyns'kyj vystupyv iz propozycijeju povnoho perevedennya rus'koї (ukraїns'koї) movy na latyns'ku abetku, napysavšy stattyu Pro vprovadžennya pol's'koї abetky do rus'koї pysemnosti (O wprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego) ta opracyuvavšy (v rukopysi) hramatyku rus'koї (ukraїns'koї) movy ta vydavšy knyhu “Ruskoje wesile” (1835). V osnovu svojeї abetky vin poklav pol's'kyj pravopys. Lozyns'kyj buv ne peršym, xto vyslovyv taku ideju: šče na počatku 19 st. podibne proponuvaly Šlecer u svoїj praci pro Nestora Litopyscya, J. Fol'tig u Slovnyku iliryjs'koї, italijs'koї ta nimec'koї mov, a kil'koma rokamy zghodom Jernej Kopitar ta A. Paxmajer.

Hramatyku Lozyns'koho sxvalyv Jernej Kopitar, vtim ani perša її redakcija, ani druha ne vyjšly drukom. Pryčynoju cyoho pry peršij sprobi vydannya stalo te, ščo Lozyns'kyj uzyavsya za novi doslidžennya, natomist' druhu redakciju zabrakuvav l'vivs'kyj cenzor Venedykt Levyc'kyj. Hramatyka Lozyns'koho bula sproboju rozvjazaty problemu neprystosovanosti cerkovnoslovjans'koї kyrylyci dlya novoї literaturnoї ukraїns'koї movy, ščo počala rozvyvatysya na počatku 19 st. na bazi narodnoї movy. Popry te, ščo dejaki ukraїns'ki dijači pidtrymaly cyu ideju (napryklad, Ivan Holovac'kyj, brat Jakova Holovac'koho), zahalom vona ne zdobula šyrokoho vyznannya. Zokrema protestuvaly proty cyoho ukraїns'ki kul'turni dijači — Rus'ka trijcya (zokrema Markijan Šaškevyč u statti “Azbuka i abecadlo”), Josyp Levyc'kyj (stattya “Odpowiedź na zdanie o zaprowadzeniu abecadła polskiego do piśmiennictwa ruskiego”) ta Denys Zubryc'kyj (stattya “O zaprowadzeniu abecadła polskiego zamiast cirylicy do ruskiej pisowni”).

Zacikavlenymy u pryjnyatti latyns'koї abetky do rus'koї pysemnosti buly takož pol's'ki dijači. 1836 roku zjavylasya stattya Lucijana Semens'koho “Krajova literatura” (Literatura krajowa), v jakij avtor stav na zaxyst ideї Lozyns'koho.

Proekt Lozyns'koho otrymav nazvu “abecadlo” (vid pol's'koho abecadło — abetka), a superečky navkolo pytannya vprovadžennya ukraїns'koї latynky — “azbučna vijna”. Popry nevdaču v ideї zahal'noho pryjnyattya abetky dlya ukraїns'koї movy, її prodovžuvaly inodi vžyvaty dlya drukuvannya knyh ukraїns'koju movoju — jak u Avstriї, tak i zghodom u mižvojennij Pol'šči, i navit' pid čas Druhoї svitovoї vijny. Krim toho 1852 roku avstrijs'kyj imperator Franc Josyf I nakazav vidpovidaty na zvernennya ukraїnciv ukraїns'koju movoju v latyns'kij abetci Lozyns'koho.


Proekt Lozyns'koho

A a B b C c Ć ć Ch ch Cz cz D d Ď ď E e F f
А а Б б Ц ц Ць ць Х х Ч ч Д д Дь дь Е е Ф ф
G g H h I i J j K k L l Ł ł M m N n Ń ń
Ґ ґ Г г І і Й й К к Ль ль Л л М м Н н Нь нь
O o P p R r Ŕ ŕ S s Ś ś Sz sz Szcz szcz T t Ť ť
О о П п Р р Рь рь С с Сь сь Ш ш Щ щ Т т Ть ть
U u W w Y y Z z Ź ź Ż ż
У у В в И и З з Зь зь Ж ж


Najreal'nišym perexid ukraїns'koї movy na latyns'ke pys'mo povjazanyj iz proektom čes'koho slavista Josyfa Їrečeka, opublikovanym 1859 roku Ministerstvom kul'tury i osvity Avstrijs'koї imperiї. Za zadumom avtora, latynizacija mala spryjaty tvorennyu ukraїns'koї movy jak sučasnoї movy zavdyaky vidokremlennyu vid arxaїčnyx cerkovnoslovjans'kyx ta novyx rosijs'kyx vplyviv.

V Halyčyni ideju Їrečeka pidxopyv tohočasnyj hubernator kraju hraf Agenor Goluxovs'kyj, na čyje proxannya ministr kul'tury ta osvity Avstriї Leopol'd Tun (anhl.) pryznačyv komisiju do vprovadžennya ideї.

Proekt Їrečeka spyravsya na čes'kyj pravopys bez rys, vlastyvyx pol's'kij orfohrafiї, za vynyatkom tyx znakiv pomjakšennya, ščo ne vlastyvi čes'kij movi (ś, ć, ź), ń, a takož sposobu pomjakšennya pryholosnyx pered holosnymy (ia, ie, io, iu). Vtim samoї pidtrymky proektu z boku odioznoho Goluxovs'koho vystačylo, aby v konfliktnij Halyčyni ukraїnci vbačyly v cij zmini sprobu polonizaciї čy v kraščomu razi — vyraz čes'koho prahnennya do hehemoniї sered slovjan Avstrijs'koї imperiї. Protyvnykamy reformy buly jak moskvofily (sered nyx Bohdan Didyc'kyj), tak i ti intelihenty, ščo vyslovylysya sxval'no pro sam proekt Їrečeka (vže zghadanyj movoznavec' Josyp Lozyns'kyj ta hreko-katolyc'kyj mytropolyt L'vova Spyrydon Lytvynovyč holosuvaly proty vprovadžennya latynky, vvažajučy cyu zminu polityčnym ta kul'turno škidlyvym dlya ukraїnciv aktom). Protesty pidtrymaly takož inši slavisty z Avstriї, zokrema Franc Miklošyč ta navit' test' Їrečeka — Pavel Šafaryk. Na zakydy ščodo nevidpovidnosti cerkovnoslovjans'koho pys'ma novij ukraїns'kij movi, vony proponuvaly reformuvaty kyrylycyu “za zrazkom Karadžyča”.

Cyu xvylyu protestiv rozghlyadajut' jak “druhyj spalax azbučnoї vijny”. Ministers'ka komisija zabrakuvala proekt (7 holosiv proty 2, šče dvoje utrymalysya) i, jak naslidok, avstrijs'ke ministerstvo vidmovylosya vid podal'šoho vprovadžennya latynky, orhanizuvavšy reformu kyrylyci (usunennya kil'kox liter, jak-to tverdoho znaka), jaku vtim takož bulo skasovano 1861 roku pid vplyvom krytyky. (Zghodom 1892 roku reformu kyrylyci v Halyčyni vse ž bulo provedeno, zavdyaky zusyllyam, v peršu čerhu, Stepana Smal'-Stoc'koho.)

Pevnu pidtrymku zadum Їrečeka zdobuv u rosijs'kij častyni Ukraїny, de joho potencial xotily vykorystaty dlya zmenšennya rosijs'kyx vplyviv. Napryklad, Myxajlo Drahomanov inodi korystuvavsya latynkoju i navit' vydav 1880 roku latynizovanu versiju “Kobzarya” Tarasa Ševčenka. Slid zauvažyty, ščo drahomanivka (opracyovana Drahomanovym reforma kyrylyci) dozvolyala perexid iz odnijeї systemy pys'ma na inšu zavdyaky prostij zamini znakiv (tobto bez bahatoznačnostej).

Xoča cya abetka ne zdobula praktyčnoho vyznannya v 19 stolitti, vona stala osnovoju dlya podal'šyx rozrobok ukraїns'koї latynky v 20 ta 21 stolittyax. Zokrema, sučasni neoficijni varianty bil'šoju čy menšoju miroju zbihajut'sya same z proektom Їrečeka.


Proekt Їrečeka

A a B b C c Ć ć Č č Ch ch D d Ď ď E e F f
А а Б б Ц ц Ц(Ь) ц(ь) Ч ч Х х Д д Д(Ь) д(ь) Е е Ф ф
G g H h I i J j K k L l Ľ ľ M m N n Ń ń
Ґ ґ Г г І і Й й К к Л л Л(Ь) л(ь) М м Н н Н(Ь) н(ь)
O o P p R r Ŕ ŕ S s Ś ś Š š Šč šč T t Ť ť
О о П п Р р Р(Ь) р(ь) С с С(Ь) с(ь) Ш ш Щ щ Т т Т(Ь) т(ь)
U u V v Y y Z z Ź ź Ž ž
У у В в И и З з З(Ь) з(ь) Ж ж


U Pol'šči v 1922 roku Naukove tovarystvo im. Ševčenka u L'vovi radylo pry transkrybuvanni ukraїns'kyx imen korystuvatysya čes'kym pravopysom. Slid zaznačyty, ščo cya systema faktyčno povtoryuvala proekt Їrečeka.

Sxožyj variant ukraїns'koї latynyci zaproponuvav i Serhij Pylypenko v statti “Odvertyj lyst do vsix, xto cikavyt'sya cijeju spravoju” v radyans'kij Ukariїni. Bil'š toho 1927 roku pid čas Vseukraїns'koї pravopysnoї konferenciї v Xarkovi movoznavci Majk Johansen, Borys Tkačenko ta Myxajlo Nakonečnyj zaproponuvaly pryjnyaty latyns'ku abetku jak častynu pravopysu. Vnaslidok holosuvannya perevažyv odyn holos proty.

Krim radykal'noho perexodu na latyns'ke pys'mo, isnuvala ideja vprovadžennya kil'kox latyns'kyx liter — ѕ (zamist' дз), z (zamist' дж) ta j (zamist' й, zokrema v є, ї, ю, я). Cyu ideju vynis Jevhen Tymčenko, її bulo častkovo pidtrymano i Xarkivs'ka konferencija zatverdyla vvedennya s ta z do ukraїns'koї abetky. Prote pislya toho, jak CK KP(b)U na čoli z Lazarem Kahanovyčem zasudyv vprovadžennya novyx liter, konferencija anulyuvala svoje rišennya.

Mižvojenni uryady Čexoslovaččyny ta Rumuniї vykorystovuvaly dlya druku ukraїns'koju movoju latynku (zokrema, publikaciї na cerkovnu tematyku na Pryašivščyni).

Za emihrants'kyx umov u vidsutnosti ukraїns'kyx čerenok vyxodyly častkovo latynkoju v povojennyj čas, i periodyka, i naukova literatura, jak napryklad, ašaffenburz'ka hazeta “Nedilya”, do jakoї dopysuvav žurnalist Anatol' Kurdydyk, ta naukova pracya “Syntaksys sučasnoї ukraїns'koї literaturnoї movy” (anhl. “The Syntax of Modern Literary Ukrainian”) Jurija Ševelyova.


2. Sučasnist'

Syohodni dlya zapysu ukraїns'koї movy oficijno vykorystovujut' lyše kyrylyčne pys'mo. Prote isnujut' oficijni standarty latynizaciї, jaki vykorystovujut' dlya peredači ukraїns'kyx vlasnyx nazv u mižnarodnyx dokumentax ta movax na osnovi latyns'koho pys'ma.

Terminolohična komisija z pryrodnyčyx nauk (TKPN) Kyїvs'koho universytetu, bazujučys' na fonetyko-hrafičnyx tradycijax ukraїns'koї ta sporidnenyx slovjans'kyx mov, rozrobyla vzajemnoodnoznačnu systemu avtomatyčnoї transliteraciї, jaka vklyučaje naukove obgruntuvannya, pryncypy transliteraciї, transliteracijni tablyci (z diakrytyčnymy znakamy ta bez), a takož kompjuternu prohramu dlya avtomatyčnoї konversiї z kyrylyci na latynycyu ta z latynyci na kyrylycyu. Členy cijeї komisiї (O. Bilodid, M. Vakulenko ta in.) napolyahajut' na tomu, ščob ukraїns'ku latynycyu bulo pryjnyato jak nacional'nyj standart i vona stala skladovoju častynoju ukraїns'koho pravopysu jak hrafične predstavlennya deržavnoї movy Ukraїny v mižnarodnomu spilkuvanni.

Cyu rozrobku pozytyvno vidznačyly ukraїns'ki ta zarubižni faxivci — zokrema, Komisija Verxovnoї Rady Ukraїny z pytan' kul'tury i duxovnosti, faxovi konferenciї, specialisty Brytans'koho muzeju ta Londons'koho universytetu (1996 r.), recenzenty mižnarodnoho proektu RSS OSI/HESP № 1034/1996 “Sxidnoslovjans'ka latynycya”, Deržstandart Rosiї (lyst № 510–34/268 vid 12.05.97). Cya systema vykorystovujet'sya jak peršyj standart transliteraciї domenu .UA ta stala standartom za zamovčannyam (anhl. default standard) na sajti translit.kh.ua.

18 žovtnya 1995 roku Deržstandart Ukraїny zatverdyv pryncypy transliteraciї, sformulyovani ta ozvučeni predstavnykamy TKPN, a 16 lystopada 2000 roku akademična Transliteracijna komisija, stvorena rozporyadžennyam Prezydenta NAN Ukraїny Borysa Patona, rekomenduvala poklasty rozrobku TKPN v osnovu nacional'noho standartu ukraїns'koї latynyci ta vklyučyty її v majbutnye vydannya ukraїns'koho pravopysu. Popry ce, do pravopysu її dosi ne vklyučeno.

27 sičnya 2010 roku Kabinet Ministriv Ukraїny vydav postanovu, v jakij vporyadkuvav pravyla transliteraciї ukraїns'koї abetky latynyceju, zatverdyvšy tablycyu transliteraciї. Ci pravyla zastosovujut' zokrema dlya vydači zakordonnyx pasportiv hromadyanyna Ukraїny.

Holovnoju osoblyvistyu cyoho standartu porivnyano iz istoryčnymy latyns'kymy abetkamy je te, ščo v joho osnovu pokladeno anhlijs'kyj pravopys, a takož povnistyu upuščeno pomjakšennya mjakym znakom. Cej pravopys zokrema vykorystaly poryad iz kyrylyceju u L'vovi pry transliteraciї nazv vulyc'.

Naprykinci 20 stolittya dyskusiї ščodo potreby v isnuvanni povnocinnoї latyns'koї abetky dlya ukraїns'koї movy vidnovylysya. Holovnymy pytannyamy u cij dyskusiї je forma takoї abetky ta її povnovažennya. Tak, isnujut' dumky pro vprovadžennya latynky jak druhoї abetky (taka sytuacija isnuje v serbs'kij movi); inši vvažajut', ščo latynka lyše maje staty universal'nym zasobom latynizaciї ukraїns'koї movy (tobto zaminyty sučasni standarty latynizaciї j pry potrebi vykonuvaty funkciї kyrylyci).

Ščodo formy, to v period pislya 1991 roku bulo uporyadkovano kil'ka novyx variantiv ukraїns'koї latynky. Bil'šist' iz nyx je poxidnymy vid abetky Їrečeka j nabuly vidnosno nevelykoho pošyrennya, zdebil'šoho v interneti ta kul'turolohičnyx časopysax.

2000 roku vyjšov “Korotkyj Pravopys” Ivana Lučuka, v jakomu vin detal'no opysav ukraїns'kyj latyns'kyj pravopys. V osnovu abetky bulo vzyato proekt Їrečeka iz zaminoju ch na x, a takož bezvynyatkovym užyvannya pomjakšenyx pryholosnyx (napryklad, цього — ćoho, ховається — xovajeťśa). Cej pravopys rehulyarno vykorystovuje časopys “Ї”.

Naprykinci 2000-x rokiv Serhij Mel'nyk stvoryv internet-proekt iz promociї ukraїns'koї latynky, dlya jakoho obrav pravopys Їrečeka z zaminoju ľ (slovac. mäkké el) na ĺ (slovac. dlhé el), a takož kombinaciї ий na literu ý (napryklad, зелений — zelený, Київ — Kýiv, чия — čýa, мийка — mýka).

Proekt Maksyma Lahody takož maje v osnovi abetku Їrečeka, ale z dodatkovymy literamy í (poznačaje rozdil'nu vymovu i pered holosnoju: авіабаза — avíabaza), ý (poznačaje kombinaciju ий: державний — deržavný), ta w (poznačaje kombinaciju вв: вважаю — wažaju). Krim toho peredbačeno bezvynyatkove vžyvannya pomjakšenyx pryholosnyx (цього — ćoho), a v tyx vypadkax, koly jotovana litera mistyt'sya pislya bukvy, ščo ne maje pomjakšenoho vidpovidnyka, pomjakšennya vykonuje i: свята — sviata, обличчя — oblyččia.

Isnuje takož sproščenyj variant latynky na osnovi hajevyci, jakyj je vidnosno populyarnyj u internetnomu spilkuvanni. Joho osoblyvistyu je najavnist' lyše tryox nestandartnyx liter — č, š i ž. Pomjakšennya poznačaje j, a jotovani u vsix pozycijax majut' odnakovyj vyhlyad — je, ji, ju čy ja vidpovidno. Apostrof zberihajet'sya j vidpovidaje apostrofu v kyrylyci (м'ясо — m'jaso). Kyrylyčnu х poznačaje latyns'ka x. Cya systema maje nyzku perevah porivnyano z inšymy: її potrebam povnistyu vidpovidajut' rozkladky klaviatury dlya xorvats'koї, čes'koї, slovac'koї, bosnijs'koї, slovens'koї, lytovs'koї ta latvijs'koї mov (todi jak inši systemy potrebujut' zmišuvaty rizni rozkladky); krim toho u vypadku vidsutnosti neobxidnoї rozkladky čy nepryjnyatnosti special'nyx symvoliv usi nestandartni litery zaminyajut' kombinacijamy ch, sh, zh (v takomu razi kombinaciju зг rozdilyajut' apostrofom (z'h) abo literoju g (zgh), napryklad: жир не згорає — zhyr ne z'horaje čy zhyr ne zghoraje); šče odna vahoma perevaha cijeї systemy polyahaje v tomu, ščo avtomatyčne perekoduvannya latynizovanoho tekstu nazad u kyrylycyu za dopomohoju kompjutera (zokrema makros dlya tekstovoho redaktora Microsoft Word) harantuje nedvoznačne vidtvorennya oryhinal'noho kyrylyčnoho napysannya. Sered prykladiv užyvannya - proekt Nova Latynka. Cikavo, ščo sxožyj pravopys vykorystovuvav bukovyns'kyj poet Jurij Fed'kovyč.

Natomist' u pobutovomu vykorystanni lyudy zazvyčaj vyroblyajut' indyvidual'ni transliteracijni systemy, kerujučys' vlasnym znannyam i vidčuttyam inozemnyx mov. Ne zvažajučy na te, ščo osnovni sučasni transliteracijni systemy rozrobleni v osnovnomu orijentujučys' na anhlijs'ku movu, hermanofon najimovirniše bude vykorystovuvaty z dlya poznačennya ukraїns'koho ц, a s — dlya з. U seredovyščax zi slabkym abo vidsutnim znannyam mov z latyns'kymy alfavitamy, napryklad školyariv, lyudej staršoho viku, často traplyajet'sya imitacijna transliteracija, koly kyrylyčni bukvy peredajut'sya ne spivzvučnymy, a vizual'no sxožymy symvolamy z čysla dostupnyx. Tak, zamist' kyrylyčnyx bukv И, Р, У, Ш možut' buty vykorystani vidpovidno latyns'ki u, P, y, W, zamist' Б, Ч, З — cyfry 6, 4 i 3, a bukva Ж može navit' poznačatys' asteriskom *. Zazvyčaj taki zaminy vykorystovujut'sya neposlidovno i neodnoridno, porodžujučy skladni dlya spryjnyattya teksty: TEKCT MO*E Bu2/\RgATu HAnPyK/\Ag OTTAK


3. Latynka.org

Nezvažajučy na velyku kil'kist' variantiv ukraїns'koї latynky, v nyx je spil'ni vady. Tak, v bil'šosti variantiv zvorotna transliteracija v kyrylycyu nemožlyva abo neodnoznačna, ščo svidčyt' pro vtratu jakosti. Častynu variantiv dosyt' važko spryjmaty pry čytanni. V istoryčno obumovlenyx variantax latynky suttyevym obmežennyam bula neobxidnist' vykorystannya abetky kraїny (Pol'šči čy čes'koї abetky v Avstro-Uhorščyni), de vlasne rozroblyalysya ci varianty. Ce pryzvodyt' do toho, ščo modyfikovani za dopomohoju diakrytyčnyx znakiv symvoly ć, ś i ź dodajut'sya do klasyčnoї latyns'koї abetky, a okrasa ukraїns'koї kyrylyčnoї abetky – litera ї, ščo modyfikuje za dopomohoju diakrytyčnoho znaku umlyaut cilkom latyns'kyj symvol i, – ni.

Šče odnym nedolikom absolyutnoї bil'šosti variantiv latynky je bezal'ternatyvnist' vykorystannya diakrytyčnyx znakiv. Tobto v ramkax odnoho variantu pravopysu abo prysutni symvoly z diakrytyčnymy znakamy i ne isnuje variantiv zapysu bez nyx, abo diakrytyčni znaky zovsim ne vykorystovujut'sya. U toj že čas, napryklad, u nimec'kij movi isnujut' rivnoznačni zaminy symvolam z diakrytyčnymy znakamy: koly nemaje možlyvosti vžyvaty ä, ö i ü u nimec'kij movi tradycijno vykorystovujut' dyhrafy ae, oe ta ue.

Vraxovujučy ci vady, zasnovnyk Latynka.org Vitalij Ovčarenko stvoryv vlasnyj pravopys, jakyj spyrajet'sya toju čy inšoju miroju led' ne na kožen z isnujučyx variantiv latynky, ale u toj že čas usuvaje označeni nedoliky.


Pryama transliteracija

А а
Б б
В в
Г г
Ґ ґ
Д д
Е е
Є є
A a
B b
V v
Gh gh
H h
G g
D d
E e
Je je
Ye ye
Ж ж
З з
И и
І і
Ї ї
Й й
К к
Л л
М м
Н н
Ž ž
abo
Zh zh
Z z
Y y
I i
Ї ї
abo
Ji ji
J j
K k
L l
M m
N n
О о
П п
Р р
С с
Т т
У у
Ф ф
Х х
Ц ц
Ч ч
O o
P p
R r
S s
T t
U u
F f
X x
abo
Kh kh
C c
Č č
abo
Ch ch
Ш ш
Щ щ
ь
'
Ю ю
Я я
Š š
abo
Sh sh
Šč šč
abo
Shch shch
y
'
Ju ju
Yu yu
Ja ja
Ya ya


De   bilyj na siromu foni colir tekstu   označaje: pislya З, К, Ц abo С,   bilyj na červonomu   - na počatku slova, pislya holosnyx, mjakoho znaku ta apostrofu,   čornyj na červonomu   - pered o,
  bilyj na čornomu   - v usix inšyx vypadkax


Nevelykyj frahment tekstu (frahment 1) z romanu Jurija Andruxovyča «Dvanadcyat' obručiv» transliterovanyj v latynku za pravylamy cijeї tablyci nabuvaje vyhlyad navedenyj u frahmenti 2.


1
2

У своїх листах з України Карл-Йозеф Цумбруннен писав: “Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов'язково з нами трапляється. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли це постає перед нами, навіть не впізнаємо його в обличчя. Тому ми переважно боїмося майбутнього, боїмося подорожей, дітей, боїмося змін. Я не вмію чинити цьому опору, але з усієї сили вдаю, що чиню його. Не так давно тут знову почали надовго вимикати світло”.

Ніхто з найближчих приятелів так і не дочекався від нього виразної відповіді на запитання, чого він туди їздить. Дівчина, з якою він прозустрічався вісім років (її ім'я було Ева-Марія й невідомо кого саме — Марії чи Еви було в ній більше), одного ранку повідомила, що має досить. Разом з нею він провів до будинкової брами більшу частину своєї молодості — ту, в якій з приголомшливо хвилюючою відкритістю ловиш усі зустрічні погляди. Але Карл-Йозеф Цумбруннен не перестав їздити в Україну навіть після цього розриву. Він усього лише трохи — зауважували тільки найближчі — згорбився, до того ж окуліст вимушений був призначити йому по цілому додатковому діоптрію.

Він так само не перестав їздити й тоді, коли український уряд значно ускладнив візові процедури, а також суттєво підвищив ціни на консульські послуги. Карл-Йозеф усе одно переступав поріг їхнього представництва, годинами висиджував по приймальнях разом із хрипкоголосими втікачками з борделів та всілякими іншими нелеґалами, бічним зором фіксував на собі часом цікаві, проте зазвичай зневажливі погляди вкритих щоразу товщим шаром косметики огрядних російськомовних секретарок і, допущений врешті до аудієнції, вкотре нагадував забудькуватому урядникові своє прізвище, ім'я, род занятій та мету відвідин. На певній стадії розмови урядник таки згадував про нього і, водянисто дивлячись кудись униз, обіцяв посприяти.

U svoїx lystax z Ukraїny Karl-Jozef Cumbrunnen pysav: “Use, čoho my sobi bažajemo, pro ščo dumajemo i čoho spodivajemosya, obovjazkovo z namy traplyajet'sya. Štuka lyše v tomu, ščo zavždy nadto pizno i zavždy jakos' ne tak. Otže, koly ce postaje pered namy, navit' ne vpiznajemo joho v oblyččya. Tomu my perevažno boїmosya majbutnyoho, boїmosya podorožej, ditej, boїmosya zmin. Ja ne vmiju čynyty cyomu oporu, ale z usijeї syly vdaju, ščo čynyu joho. Ne tak davno tut znovu počaly nadovho vymykaty svitlo”.

Nixto z najblyžčyx pryjateliv tak i ne dočekavsya vid nyoho vyraznoї vidpovidi na zapytannya, čoho vin tudy їzdyt'. Divčyna, z jakoju vin prozustričavsya visim rokiv (її imja bulo Eva-Marija j nevidomo koho same — Mariї čy Evy bulo v nij bil'še), odnoho ranku povidomyla, ščo maje dosyt'. Razom z neju vin proviv do budynkovoї bramy bil'šu častynu svojeї molodosti — tu, v jakij z pryholomšlyvo xvylyujučoju vidkrytistyu lovyš usi zustrični pohlyady. Ale Karl-Jozef Cumbrunnen ne perestav їzdyty v Ukraїnu navit' pislya cyoho rozryvu. Vin usyoho lyše troxy — zauvažuvaly til'ky najblyžči — zghorbyvsya, do toho ž okulist vymušenyj buv pryznačyty jomu po cilomu dodatkovomu dioptriju.

Vin tak samo ne perestav їzdyty j todi, koly ukraїns'kyj uryad značno uskladnyv vizovi procedury, a takož suttyevo pidvyščyv ciny na konsul's'ki posluhy. Karl-Jozef use odno perestupav porih їxnyoho predstavnyctva, hodynamy vysydžuvav po pryjmal'nyax razom iz xrypkoholosymy vtikačkamy z bordeliv ta vsilyakymy inšymy nelegalamy, bičnym zorom fiksuvav na sobi časom cikavi, prote zazvyčaj znevažlyvi pohlyady vkrytyx ščorazu tovščym šarom kosmetyky ohryadnyx rosijs'komovnyx sekretarok i, dopuščenyj vrešti do audijenciї, vkotre nahaduvav zabud'kuvatomu uryadnykovi svoje prizvyšče, imja, rod zanyatij ta metu vidvidyn. Na pevnij stadiї rozmovy uryadnyk taky zghaduvav pro nyoho i, vodyanysto dyvlyačys' kudys' unyz, obicyav pospryjaty.



Zvorotna transliteracija

'
A a
B b
C c
Č č
Ch ch
D d
E e
F f
G g
ь
А а
Б б
Ц ц
Ч ч
Ч ч
Д д
Е е
Ф ф
Ґ ґ
Gh gh
H h
I i
Ї ї
ї
Ja ja
ja
Je je
je
Ju ju
Г г
Г г
І і
Ї ї
Я я
Є є
Ю ю
ju
J j
K k
Kh kh
L l
M m
N n
O o
P p
Qu qu
Й й
К к
Х х
Л л
М м
Н н
О о
П п
Кв кв
Q q
R r
S s
Š š
Sh sh
Shch shch
Šč šč
T t
U u
V v
К к
Р р
С с
Ш ш
Ш ш
Щ щ
Щ щ
Т т
У у
В в
W w
X x
Y y
ya
ye
yo
yu
Z z
Zh zh
Ž ž
В в
Х х
И и
я
є
ьо
ю
З з
Ж ж
Ж ж


De   bilyj na čornomu foni colir tekstu   označaje: pislya zaminy usix kombinacij z literoju abo dyhrafom,   bilyj na červonomu   - pislya pryholosnoї


Frahment 2 pislya zvorotnoї transliteraciї peretvoryujet'sya na frahment 3, jakyj povnistyu spivpadaje z počatkovym frahmentom 1.


2
3

U svoїx lystax z Ukraїny Karl-Jozef Cumbrunnen pysav: “Use, čoho my sobi bažajemo, pro ščo dumajemo i čoho spodivajemosya, obovjazkovo z namy traplyajet'sya. Štuka lyše v tomu, ščo zavždy nadto pizno i zavždy jakos' ne tak. Otže, koly ce postaje pered namy, navit' ne vpiznajemo joho v oblyččya. Tomu my perevažno boїmosya majbutnyoho, boїmosya podorožej, ditej, boїmosya zmin. Ja ne vmiju čynyty cyomu oporu, ale z usijeї syly vdaju, ščo čynyu joho. Ne tak davno tut znovu počaly nadovho vymykaty svitlo”.

Nixto z najblyžčyx pryjateliv tak i ne dočekavsya vid nyoho vyraznoї vidpovidi na zapytannya, čoho vin tudy їzdyt'. Divčyna, z jakoju vin prozustričavsya visim rokiv (її imja bulo Eva-Marija j nevidomo koho same — Mariї čy Evy bulo v nij bil'še), odnoho ranku povidomyla, ščo maje dosyt'. Razom z neju vin proviv do budynkovoї bramy bil'šu častynu svojeї molodosti — tu, v jakij z pryholomšlyvo xvylyujučoju vidkrytistyu lovyš usi zustrični pohlyady. Ale Karl-Jozef Cumbrunnen ne perestav їzdyty v Ukraїnu navit' pislya cyoho rozryvu. Vin usyoho lyše troxy — zauvažuvaly til'ky najblyžči — zghorbyvsya, do toho ž okulist vymušenyj buv pryznačyty jomu po cilomu dodatkovomu dioptriju.

Vin tak samo ne perestav їzdyty j todi, koly ukraїns'kyj uryad značno uskladnyv vizovi procedury, a takož suttyevo pidvyščyv ciny na konsul's'ki posluhy. Karl-Jozef use odno perestupav porih їxnyoho predstavnyctva, hodynamy vysydžuvav po pryjmal'nyax razom iz xrypkoholosymy vtikačkamy z bordeliv ta vsilyakymy inšymy nelegalamy, bičnym zorom fiksuvav na sobi časom cikavi, prote zazvyčaj znevažlyvi pohlyady vkrytyx ščorazu tovščym šarom kosmetyky ohryadnyx rosijs'komovnyx sekretarok i, dopuščenyj vrešti do audijenciї, vkotre nahaduvav zabud'kuvatomu uryadnykovi svoje prizvyšče, imja, rod zanyatij ta metu vidvidyn. Na pevnij stadiї rozmovy uryadnyk taky zghaduvav pro nyoho i, vodyanysto dyvlyačys' kudys' unyz, obicyav pospryjaty.

У своїх листах з України Карл-Йозеф Цумбруннен писав: “Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо і чого сподіваємося, обов'язково з нами трапляється. Штука лише в тому, що завжди надто пізно і завжди якось не так. Отже, коли це постає перед нами, навіть не впізнаємо його в обличчя. Тому ми переважно боїмося майбутнього, боїмося подорожей, дітей, боїмося змін. Я не вмію чинити цьому опору, але з усієї сили вдаю, що чиню його. Не так давно тут знову почали надовго вимикати світло”.

Ніхто з найближчих приятелів так і не дочекався від нього виразної відповіді на запитання, чого він туди їздить. Дівчина, з якою він прозустрічався вісім років (її ім'я було Ева-Марія й невідомо кого саме — Марії чи Еви було в ній більше), одного ранку повідомила, що має досить. Разом з нею він провів до будинкової брами більшу частину своєї молодості — ту, в якій з приголомшливо хвилюючою відкритістю ловиш усі зустрічні погляди. Але Карл-Йозеф Цумбруннен не перестав їздити в Україну навіть після цього розриву. Він усього лише трохи — зауважували тільки найближчі — згорбився, до того ж окуліст вимушений був призначити йому по цілому додатковому діоптрію.

Він так само не перестав їздити й тоді, коли український уряд значно ускладнив візові процедури, а також суттєво підвищив ціни на консульські послуги. Карл-Йозеф усе одно переступав поріг їхнього представництва, годинами висиджував по приймальнях разом із хрипкоголосими втікачками з борделів та всілякими іншими нелеґалами, бічним зором фіксував на собі часом цікаві, проте зазвичай зневажливі погляди вкритих щоразу товщим шаром косметики огрядних російськомовних секретарок і, допущений врешті до аудієнції, вкотре нагадував забудькуватому урядникові своє прізвище, ім'я, род занятій та мету відвідин. На певній стадії розмови урядник таки згадував про нього і, водянисто дивлячись кудись униз, обіцяв посприяти.



Latynka.org © 2016. Usi prava zastereženo